Ель-Ніньйо: чому світове сільське господарство входить у нову епоху водного стресу?

За даними ФАО (FAO)⁴, у 2024 році понад 60 мільйонів людей постраждали від наслідків зміни клімату, пов’язаних з Ель-Ніньйо. У Південній Африці майже 45% площ, засіяних кукурудзою, зазнали значних втрат у деяких регіонах. Міжнародні кліматичні агенції вже попереджають, що це явище може повернутися вже у 2026 році¹.

Для сільського господарства меседж є чітким: екстремальні погодні явища стають частішими, інтенсивнішими та важче прогнозованими. Посухи, нерегулярні опади, хвилі спеки та водний стрес більше не є поодинокими збоями. Вони стають структурними ризиками для вирощування польових культур.

Ель-Ніньйо: природне кліматичне явище з глобальним впливом на сільське господарство

Ель-Ніньйо — це природне кліматичне явище, спричинені аномальним потеплінням поверхневих вод у тропічній частині Тихого океану. Воно є частиною циклу ЕНЮО (Ель-Ніньйо – Південне коливання), в якому чергуються теплі фази (Ель-Ніньйо), холодні фази (Ла-Нінья) та нейтральні умови.

Хоча це явище зароджується за тисячі миль від європейських сільськогосподарських угідь, його наслідки відчуваються в усьому світі. У міру підвищення температури Тихого океану погодні умови порушуються: деякі регіони потерпають від надмірних опадів, тоді як інші стикаються з тривалим дефіцитом вологи та посухою.

Для сільського господарства ці збої часто обертаються періодами посухи, нерівномірним розподілом опадів та посиленням водного стресу під час критичних стадій розвитку культур.

Як зазначає NOAA (Національне управління океанічних і атмосферних досліджень)³: «Ель-Ніньйо змінює температурні режими та характер опадів по всій земній кулі».

Інакше кажучи, жоден сільськогосподарський регіон не є повністю захищеним від його впливу.

Чому Ель-Ніньйо стає дедалі більш руйнівним в умовах потепління клімату

Ель-Ніньйо — явище не нове. Масштабні події, такі як у 1997–1998, 2015–2016 і зовсім нещодавно у 2023–2024 роках, вже залишили значний слід у світовому сільському господарстві. Що змінюється сьогодні, то це кліматичний контекст, у якому відбуваються ці події.

Для аграріїв це означає більшу мінливість клімату від одного сезону до іншого, а також зростання невизначеності в межах одного вегетаційного періоду.

Історичні погодні закономірності стають менш надійними. Терміни посіву, час випадання опадів та критичні стадії розвитку культур стає дедалі важче прогнозувати та контролювати.

Як наголошує ФАО (FAO)⁴: «Сільськогосподарська посуха стає основною загрозою для глобальної продовольчої безпеки».

Кукурудза, пшениця, соя та соняшник: культури на передовій водного стресу

Найбільш безпосередній вплив Ель-Ніньйо на виробництво сільськогосподарських культур часто пов’язаний із доступністю води, а точніше — з її дефіцитом. У багатьох аграрних регіонах це явище може затримати початок сезонних дощів, порушити випадання опадів під час критичних стадій росту та спровокувати аномально високі температури, які посилюють водний стрес для рослин.

Окрім впливу на врожайність, Ель-Ніньйо також порушує графіки проведення агротехнологічних операцій. Деякі вегетаційні періоди починаються із затримки посіву через недостатню вологість ґрунту, тоді як інші відзначаються чергуванням періодів надмірних опадів і посухи в межах одного сезону.

Ця зростаюча непередбачуваність стає серйозним агрономічним викликом.

Згідно з кількома міжнародними дослідженнями, на частку ЕНЮО (ENSO) припадає до 18% мінливості глобальної врожайності кукурудзи⁷.

Ця цифра підкреслює, наскільки сильно глобальні кліматичні закономірності зараз впливають на ефективність роботи господарств та кінцеві результати виробництва.

Кінець літа 2026 року: ризики водного стресу вже з’являються в основних сільськогосподарських регіонах

Нещодавні сезонні прогнози вказують на підвищений ризик спеки та водного стресу в кількох ключових регіонах сільськогосподарського виробництва у світі.

У Європі прогнози Служби контролю зміни клімату «Коперник» (ECMWF)¹¹ вказують на високу ймовірність температур, вищих за середні, на більшій частині Західної та Центральної Європи в період з червня по серпень 2026 року. У деяких частинах Центральної, Східної та Південної Європи ця ймовірність локально перевищує 60–70%. Ці умови можуть посилити дефіцит вологи під час критичних стадій росту кукурудзи, соняшнику та сої, зокрема під час цвітіння та наливу зерна. Кілька європейських метеорологічних аналізів також відзначили потенційний розвиток «теплового купола» — погодного явища, здатного утримувати гарячі та сухі повітряні маси над аграрними регіонами протягом тривалого часу.

У Сполучених Штатах прогнози NOAA¹² також вказують на температури вище норми в окремих частинах Середнього Заходу та Великих рівнин влітку 2026 року, з ризиками посухи, які можуть вплинути на посіви кукурудзи та сої під час ключових стадій їхнього розвитку.

Ці прогнози не слід сприймати як точні локальні передбачення погоди. Проте вони підтверджують тенденцію, яка стає дедалі очевиднішою: періоди надмірної спеки та водного стресу стають усе більш ймовірними в основних світових регіонах вирощування культур саме тоді, коли рослини є фізіологічно найуразливішими.